Сьогодні Конотопська районна лікарня понесла непоправну колегіальну втрату. Ми лишилися талановитого, відданого своїй професії лікаря , нашого колеги, друга, і просто Людини – районного інфекціоніста Антоненко Зінаіди Афанасіївної .
Гострий біль втрати загаситься з часом , але пам’ять про неї буде жити в наших серцях , у наших лікарських справах, в очах і серцях тих людей, яким вона повернула здоров’я та життя…
Нажаль у лікарів не залізні серця , вони у них , як у простих людей : б,ються і зупиняються від життєвої перевтоми та професійних перевантажень …Так вийшло і з серцем нашої колеги ….воно не витримало всього того вантаж , що звалилось на плечі районного інфекціоніста . Да і хто зміг би це все витримати : медична реформа у Конотопі закрила протитуберкульозне відділення , скоротило цілий інфекційний корпус ,а хворих на туберкульоз , вірусні гепатити , СНІД та інші інфекційні патології менше не стало .Всіх їх доводилось Зінаїді Афанасівній лікувати разом в старенькому інфекційному корпусі .На додаток всього цього короновірусна пандемія , що неминула і нашого краю . Молоді кадри не витримували ці навантаження звільнялися ,інтерни бачили все це і разом з жебрацькою зарплатою і відсутністю соціальної підтримки наших можновладців тікали закордон. І все це проходило через серце Зінаіди Афанасівної .
Людина з великої літери та інфекціоніст від Бога . Вона тримала та теренах медичної деструктивної реформи колектив і всю інфекційну службу Конотопщини .Хоч їй і важко було,особливо в останні часи , вона завжди приходила на консультацію . Вона казала завжди: Я ж пообіцяла ,тому і повинна виконати..
На її жіночі плечи лягли всі випробування і відповідальність у боротьбі проти коронавірусної пандемії в Конотопі та районі .Це вона все рганізовувала і була першопроходцем у цій “біологічній війні” проти коронавіруса на базі КЦРЛ . Вона завжди була скромна ,порядна і робила все без піару та популізму .
Вона до останньої хвилини свого життя залишалася та була кермачем корабля під назвою « інфекційна служба Конотопського краю » .
Пробачте , але лікар Антоненко народилася та вивчилась в Росії , а своє життя і професію присвятила Україні , тому вона для нас справжня українка , а в наших серцях , не зважаючи на українську орфографію, залишиться Зінаідою Афанасієвною .
Хочу попросити Зінаіду Афанасіївну пробачити та не сердитись на нас та свою професію лікаря : яка не дала часу та можливості з колегами поспілкуватись поза роботою , або просто випити чашку кави , яка не дозволила провести останні дні і години разом зі своїми рідними , дітьми та онуками .
Світячи іншим ви згоріли сама .
Нехай Господь упокоїть душу новопреставленої Зінаіди , вічна їй пам,ять та Царство Небесне !
– Коля Конотоп / Микола Пасько
