На фото: Людмила Хлань, Директорка ТОВ “Центр навчання протезуванню”
Директорка ТОВ “Центр навчання протезуванню”, авторка проєкту “Автоматизована система реєстрації гуманітарної допомоги” Людмила Хлань запропонувала Державі переглянути жорсткі вимоги до сертифікації постачальників комплектуючих для протезування.…
Власники бізнесу інвестують у технології з надією на прорив, але через кілька місяців розчаровуються. Програма встановлена, співробітники пройшли навчання, гроші витрачені, а результату немає. Продажі не зросли, клієнти як губилися, так і губляться, менеджери скаржаться на складність інструмента….
Киоск — один из самых уязвимых типов коммерческой недвижимости. В отличие от магазинов в торговых центрах, он часто располагается на открытой территории, не имеет дополнительной физической защиты здания и остается без персонала в ночное время. Именно поэтому к безопасности таких объектов предъявляются повышенные требования. Профессиональная охрана киосков — это не просто установка сигнализации, а полноценная система защиты торговой точки от краж, взломов и вандализма.
Главная проблема — легкость доступа. Конструкция павильона, как правило, менее защищена, чем капитальное строение. Даже при наличии металлических роллетов или решеток злоумышленники могут попытаться вскрыть замки или повредить витрину.
Дополнительный риск — спонтанные кражи в рабочее время. Из-за ограниченного пространства продавец не всегда может одновременно обслуживать клиентов и контролировать весь товар.
В ночной период угрозы возрастают: отсутствие освещения, минимальное присутствие людей поблизости и удаленность от патрульных служб делают киоск потенциальной целью.
Эффективная охрана киосков включает несколько уровней защиты.
Первый уровень — установка охранной сигнализации с датчиками открытия и движения. Система реагирует на попытку вскрытия двери или проникновения внутрь помещения.
Второй уровень — подключение к пульту централизованного наблюдения. Это обеспечивает круглосуточный мониторинг и оперативную передачу сигнала тревоги специалистам.
Третий уровень — выезд мобильной группы реагирования. В случае тревоги сотрудники прибывают на объект в кратчайшие сроки, что существенно снижает вероятность материального ущерба.
Дополнительно рекомендуется установка камер видеонаблюдения. Камеры фиксируют происходящее вокруг киоска и внутри него, что позволяет анализировать инциденты и предотвращать повторные попытки краж.
Помимо технических решений, важны и организационные меры. Это регулярная проверка состояния замков и защитных конструкций, корректная установка освещения вокруг объекта, а также информирование сотрудников о правилах безопасности.
Даже простые меры — закрытие кассы вне зоны видимости, контроль доступа к служебной зоне — способны значительно снизить риски.
Инвестиции в охрану позволяют избежать регулярных потерь. Даже один успешный взлом может привести к значительным убыткам — повреждению оборудования, утрате товара и временной приостановке торговли.
Комплексная охрана киосков помогает владельцу сосредоточиться на развитии бизнеса, не беспокоясь о сохранности имущества.
Киоск — это объект повышенного риска, требующий системного подхода к безопасности. Сигнализация, видеонаблюдение и оперативное реагирование в совокупности формируют надежную защиту. Профессиональная охрана позволяет минимизировать угрозы и обеспечить стабильную работу торговой точки в любое время суток.
Компанія FideL (сайт fd-store.com) — український виробник аксесуарів і промо-рішень, орієнтована передусім на сегмент HoReCa, корпоративні подарунки й брендовані вироби….
20 червня 2023 року в Києві за адресою вул. Паньківська, 3 було зареєстровано нову компанію — ТОВ «ЮНАЙТЕД МІЛІТАРІ СОЛЮШНЗ» (скорочено ТОВ «ЮМС», ЄДРПОУ 45079023). Її директором, засновником і кінцевим бенефіціаром став Антон Андрійович Котеленець, 25-річний уродженець Вінниці, студент медичного університету, який, судячи з біографії, не має жодного стосунку до авіабудування чи космічних технологій. Про це йде мова в розслідуванні Antikor.info.
Хтось скаже, що це «нова хвиля старих схем». Але це не просто хвиля — це ще один епізод, де держава може бути ошуканою. Історія навколо ТОВ «ЮМС» (ЄДРПОУ 45079023) і Антона Андрійовича Котеленця містить шокуючі факти: компанія без історії, мінімальним капіталом та одним працівником бере участь у тендерах на мільярдні суми. Чи це просто збіг? Ми доклали зусиль, щоб зібрати все, що відкрите в публічних реєстрах.
Попри це, вже у 2024 році компанія з одним працівником та статутним капіталом у тисячу гривень починає вигравати масштабні державні тендери. За даними системи Clarity Project, загальна сума підписаних контрактів перевищила 2,3 мільярда гривень. Найбільший із них — угода з Департаментом цивільного захисту Київської обласної державної адміністрації на постачання «вертольотів, літаків і космічного обладнання». Серед замовників також значаться Ніжинська міська рада та Новогуйвинська селищна рада Житомирської області, які укладали з «ЮМС» угоди на мільйони гривень, нібито для закупівлі авіаційної та космічної техніки.
На папері все виглядає як історія успіху молодого оборонного стартапу. У реальності ж маємо фірму-привид. Основний вид діяльності компанії — КВЕД 30.30 «Виробництво повітряних і космічних літальних апаратів». Жодних КВЕДів, що передбачають торгівлю або посередництво у торгівлі, у переліку немає. А це означає, що укладати договори на продаж техніки компанія просто не мала законного права. Відповідно до статті 202 Кримінального кодексу України, така діяльність підпадає під визначення «здійснення господарської діяльності без спеціального дозволу (ліцензії)».
Далі — ще більше питань. Статутний капітал підприємства на момент реєстрації складав 1 000 гривень. У червні 2024 року його різко збільшують до 2 675 000 гривень, але жодних доказів реальних інвестицій у виробництво не існує. Немає інформації про цехи, обладнання, персонал чи будь-які потужності, які б дозволяли випускати літаки чи вертольоти. Все це виглядає як формальна операція для легалізації вже отриманих коштів з державного бюджету.
За даними реєстрів, компанія має декілька видів діяльності: основний КВЕД 30.30 — виробництво повітряних і космічних літальних апаратів. Серед додаткових — виробництво обладнання зв’язку, батарей, інші види машин і устаткування. [Opendatabot]
У профілі Clarity також видно, що компанія не має публічних фінансових звітів і ліцензій, які б підтверджували серйозний масштаб діяльності. [Clarity]
ЮМС зафіксовано як учасник у 11 закупівлях через систему Prozorro, і, за даними Clarity, вона стала переможцем у всіх цих закупівлях на суму приблизно 2,31 млрд грн.
У картці тендерів на Опендатабот видно такі контракти:
Ці дані викликають велике питання: як компанія, яка лише за кілька місяців після реєстрації не проявляла себе в галузі, встигає взяти на себе відповідальність за такі масштабні замовлення?
Власники та керівники компанії також змінювалися. Спочатку серед засновників значилися Юрчик Роман Васильович і Шевченко Тарас Миколайович, однак у липні 2025 року вони зникають зі складу, і єдиним власником, директором і кінцевим бенефіціаром стає Антон Котеленець (реєстр). Ця ротація виглядає як класичний маневр для замітання слідів і уникнення відповідальності справжніми кураторами схеми.
У публікаціях ЗМІ ім’я Котеленця згадується у зв’язку зі скандалами довкола родинних і політичних зв’язків із нардепом від «Слуги народу» Павлом Халімоном. Зокрема, писалося про ухилення від мобілізації через «релігійні переконання» та діяльність громадських організацій, що формально займаються підтримкою ветеранів, але фактично можуть виступати ширмою для інших процесів (джерело).
Юридична кваліфікація цієї історії очевидна. Окрім статті 202 ККУ, в діях службових осіб Київської ОДА, які допустили компанію без ліцензії до мільярдних тендерів, проглядаються ознаки статті 364 ККУ («Зловживання службовим становищем»). Сам факт перерахунку бюджетних коштів структурі, яка не могла виконати поставки, підпадає під статтю 191 ККУ («Привласнення, розтрата або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем») у особливо великих розмірах. Якщо ж акти виконаних робіт чи поставок підписувалися без фактичного виконання, то це вже стаття 366 ККУ («Службове підроблення»). І зрештою, створення компанії для прикриття незаконної діяльності має ознаки статті 205-1 ККУ («Фіктивне підприємництво»).
Із витягів реєстру від Opendatabot: статутний капітал компанії змінювався — із 1 000 грн до 2 675 000 грн. [Opendatabot — ЮМС, історія змін]
У розділі «Історія змін» видно, що 13 червня 2024 року відбулася саме така зміна капіталу. [Opendatabot — ЮМС історія змін]
Щодо управління — спершу керівником зазначався Шевченко Тарас Миколайович, пізніше його місце зайняв Котеленець Антон Андрійович. [Opendatabot — ЮМС історія змін]
В засновниках і бенефіціарах були особи Юрчик Роман Васильович та Шевченко Тарас Миколайович, які згодом виведені. [Opendatabot — ЮМС історія змін]
Це типовий прийом: на хвилину постати «чистою» структурою, а потім перевести фактичний контроль на іншу особу або змінити власників, щоб розмити сліди.
Ця «ротація» власників і керівництва особливо небезпечна, коли вона збігається з отриманням великих контрактів — додає можливість ховати справжніх бенефіціарів і ухилятися від відповідальності.
Таким чином, історія ТОВ «ЮМС» — це не про інновації чи оборонну спроможність, а про виведення мільярдів через фірму-прокладку. Один працівник, відсутність виробничих потужностей, неправдиві КВЕДи й політичний дах — цього виявилося достатньо, щоб перекачати з бюджету понад два мільярди гривень.
Ім’я Антон Котеленець з’являється у кількох відкритих джерелах. Facebook-профіль підтверджує особистість Антона Котеленця. У спортивному реєстрі Української волейбольної ліги він зафіксований як гравець. підтвердженням його особистості є запис в офіційній базі Федерації волейболу України. Також на сайті ukv.org.ua зафіксовано, що Котеленець Антон народився 2 січня 2000 року, є вихованцем СДЮШОР м. Прилуки та виступав за команду «Локомотив» м. Київ. Це підтверджує, що певний час він займався спортом, але не має відношення до управління компаніями чи ведення великого бізнесу.
У відкритих освітніх даних згадується навчання у Вінницькому національному медичному університеті ім. М.І. Пирогова. Це формально медичний заклад, що готує лікарів і медичних спеціалістів, а не економістів, юристів чи управлінців. Тобто профільна освіта у сфері управління підприємствами чи державних закупівель у Котеленця відсутня.
Основна проблема полягає у повній невідповідності освіти, досвіду та компетенцій Котеленця сферам, де він намагається діяти:
З точки зору законодавства, участь у тендерах без достатньої кваліфікації та ресурсів може містити ознаки шахрайства (ст. 190 ККУ), зловживання службовим становищем (ст. 364 ККУ)
Антон Котеленець виглядає як фігура, що використовується у схемах із державними коштами, не маючи ані досвіду, ані професійної компетенції у сфері керування компаніями чи фінансових потоків. Біографічні дані підтверджують, що він міг бути студентом медичного університету та спортсменом-волейболістом, але цього абсолютно недостатньо для контролю компанії, якій довіряють мільярдні підряди. Це створює серйозні ризики як для держави, так і для всіх контрагентів, які вступають у співпрацю з його структурою.
Це не просто дивна ситуація. Це — повна невідповідність. Людина без досвіду в оборонці очолює фірму, що виконує багатомільярдні державні замовлення. Він не виробник, а, схоже, номінальна фігура, ширма для тих, хто стоїть за схемою. Це класичний приклад фіктивного підприємництва, коли на реальну людину “вішають” фірму, щоб потім через неї відмивати кошти.
Це вже не просто «недбалість» чи «сумнівна угода» — це організована схема з ознаками злочинів одразу за кількома статтями Кримінального кодексу. Відповідальність мають нести не лише фігуранти-прокладки, а й посадові особи, які забезпечили їм доступ до мільярдів. Якщо цього не відбудеться, завтра ми побачимо нові «космічні стартапи» з підвалів і гуртожитків, які так само безкарно освоюватимуть бюджети під час війни.
Всі елементи кримінальної конструкції на місці. Завдання правоохоронців – розірвати цей ланцюг і знайти тих, хто стоїть за спиною 24-річного волейболіста, який «керував» авіакосмічним гігантом. Ця справа – тест на працездатність української антикорупційної системи в умовах воєнного стану.
Експерти називають причиною падіння продажів найбільшого вітчизняного виробника ліків “Дарниця” її агресивною ціновою політикою. Лише за два останні роки компанія підвищила ціну на популярний препарат “Цитрамон” на 120%, що зробило його значно дорожчим за конкурентні препарати.…
Експерти називають причиною падіння продажів найбільшого вітчизняного виробника ліків “Дарниця” її агресивною ціновою політикою. Лише за два останні роки компанія підвищила ціну на популярний препарат “Цитрамон” на 120%, що зробило його значно дорожчим за конкурентні препарати.
Більшість препаратів “Дарниці” мають дешевші вітчизняні аналоги. Наприклад, “Ранітидин” від фармацевтичної компанії “Здоров’я” коштує на 10 грн менше за аналогічний препарат “Дарниці”. Такі цінові розбіжності змушують споживачів переключатися на більш доступні бренди.
Українці сплачують з власної кишені майже 87% вартості препаратів через брак програм державної реімбурсації в умовах великої війни. Це робить ціну головним критерієм при виборі ліків. Обсяги продажів різних виробників тепер визначаються виключно споживчим попитом пацієнтів, а не політикою аптек.
Виробники формують майже 72% кінцевої ціни на ліки (свідчать дані аналітичної компанії Proxima Research), тому високі націнки від виробника змушують пацієнтів шукати дешевші альтернативи. Це призводить до падіння продажів дорогих препаратів. Однак справжня причина низьких продажів криється у завищеній ціновій політиці самих виробників.
Гравці фармацевтичного ринку, реагуючи на інформацію в ЗМІ щодо призупинення виробництва “Дарниці”, закликають до конструктивного діалогу. У центрі кожного рішення мають бути інтереси споживачів, а не корпоративні суперечки. Аптеки формують свою діяльність з урахуванням економічної доцільності, доступності для пацієнтів та регуляторних вимог.
У стінах ТРЦ Республіка Парк завершився один із наймасштабніших благодійних проєктів початку 2025 року. Кампанія зі збору коштів для реабілітаційного центру TYTANOVI тривала з 25 грудня до 19 січня й завершилася надзвичайно результативно: вдалося акумулювати 14 мільйонів гривень….
Вони не просто крали. Вони грабували людей в обличчя, тримаючи в руках печатку держави. Анна та Станіслав Худар — це не подружжя, це злочинний дует, який роками паразитував на державній системі, прикриваючи шахрайські афери погонами, бланками ДПС і благодійними легендами. Поки українці віддавали останнє на фронт, поки хтось хоронив своїх синів, а хтось ішов на нуль, — ця пара спокійно виводила мільйони з бюджету і кишень довірливих громадян, вибудовуючи фінансову імперію з фіктивних фірм і людських сліз.
Анна Худар — пірамідниця з Одеси, яка зіграла на довірі, бідності й наївності тисяч українців. Вона засновувала десятки фірм-оболонок, симулювала торгівлю пальним, будматеріалами, навіть благодійністю. Показувала людям договори, печатки, обіцяла “партнерство”, “щомісячний дохід”, “інвестпрограму”. І все це — лише ширма. Ширма, за якою працювала банальна схема: перші вкладники отримують виплати з грошей нових. Класика піраміди. З тією різницею, що ця піраміда мала «податковий імунітет», гарантований її чоловіком — фіскальним покровителем всієї схеми.
Станіслав Худар — не просто посадовець ДПС. Це фіскальний бандит з доступом до внутрішніх реєстрів, систем моніторингу, службової аналітики. Людина, яка офіційно відповідала за виявлення фіктивних операцій, а насправді очолювала їх. Він особисто забезпечував прикриття: відключав ризики, «чистив» фірми дружини, перекидав їх між регіонами, «знімав червоні прапори». Усі знали — якщо компанія належить Худар, її чіпати не можна. Податкова була частиною афери. Держава стала співучасником.
Але й цього виявилось замало. Є всі підстави вважати, що гроші, виведені через схеми Анни Худар, могли напряму чи опосередковано потрапити до кишень країни-агресора. Її компанії співпрацювали з турецькими перевізниками, що транспортували нафту з російських портів. У схемах засвітились громадяни РФ, зареєстровані в окупованому Донецьку. В одній із компаній працюють російські та білоруські трейдери. І все це — в 2023–2024 роках. У той час, як тисячі українців вмирали на фронті, Хударі цілком імовірно співпрацювали з тими, хто фінансує вбивства.
Це не просто афера. Це удар у спину всій країні. Це зневага до держави, армії, народу. Це демонстрація того, як злочинність вийшла з підпілля, сіла в чиновницьке крісло і почала красти з бюджету — відкрито, системно, впевнено. Жодних посадок. Жодних обшуків. Жодного страху. Усе давно куплено, переписано на родичів, виведено в кеш і відмито через фіктивні угоди. Суди мовчать. СБУ мовчить. Генпрокуратура — в глибокій сплячці. Бо в системі, яку будували такі як Худар, всі прикривають одне одного.
Це розслідування — ляпас кожному, хто ще вірить у реформу ДПС. Ляпас усім, хто намагається зробити вигляд, що “не все так однозначно”. Все однозначно. Перед нами — державні злочинці, які діяли в тилу, прикриваючись посадою, прапором і печаткою. І поки вони не отримають реальних термінів, поки не буде тотальної конфіскації, поки не підуть під суд усі співучасники — країна не зможе виграти цю війну. Бо ворог — не тільки на східному фронті. Він сидить у кабінеті з табличкою “Державна податкова служба”.
Це не художній сюжет — це реальна історія подружжя Анни та Станіслава Хударів, які роками будували в Україні шахрайські схеми, використовуючи службове становище, підставні компанії, емоційний шантаж і абсолютну недоторканність у зв’язку з доступом до податкової інфраструктури.
Центральні фігури — Анна Худар, організаторка фінансових афер в Одесі, та її чоловік Станіслав Миколайович Худар, посадовець ДПС.
«Коли чоловік в податковій, а дружина в піраміді — гроші течуть рікою»
Їхня історія — це живий доказ того, що фінансові піраміди в Україні не просто існують. Вони живляться з бюджету, захищаються зсередини державної системи і навіть претендують на «інвестиційні проєкти».
Схема: як працює їхній спрут. Анна Худар створює десятки фірм-оболонок (ТОВ «Стейлед», «Stellar Lim», «Пальне Південь», «Голден Імпорт ЮА» тощо), які імітують торгівлю пальним, олією, будматеріалами. Вона залучає інвесторів, обіцяє 8 -12% щомісячного прибутку, демонструє договори з печатками, перші «виплати». Коли грошей бракує — перекази йдуть із нових вкладників, імітуючи прибуток. Піраміда працює. Одночасно, всі компанії чудом проходять повз перевірки ДПС. Податкові накладні не блокуються. Аудити не проводяться. Ніхто не бачить десятків мільйонів «лівої» готівки. Чому? Бо за схемою завжди стоїть Станіслав Худар. Саме він гарантує життєдіяльність оборудок, покриваючи їх фіктивність.
«В Одесі усі знали, що якщо компанія Хударів — ніхто її не зачепить. Податкова давала їм зелене світло. Навіть при очевидних порушеннях», — розповідає співрозмовник з колишньої ДФС Одеської області.
За наявними даними загальна сума афер за участю Анни та Станіслава Хударів на сьогоднішній час сягнула далеко за 250 мільйонів гривень! Люди продавали квартири, брали кредити, вкладали гроші під виглядом «партнерства», але фірми зникали. Реєстрації переносилися в інші області. Контакти обривалися. На сьогодні десятки фіктивних компаній вже ліквідовано або переведено на підставних осіб.
Але ні Анна, ні Станіслав не притягнуті до відповідальності. Але з метою уникнення можливих незручностей все рухоме та нерухоме майно Анна Худар перевела на своїх родичів (сестра та батьки Анни Худар) та чоловіка.
Паралельно, інша історія сколихнула країну — шахрайство у сфері благодійності, пов’язане з Назарієм Гусаковим. Він збирав гроші на лікування дітей зі СМА — але більшість коштів ніколи не дійшли до родин.
Спільне між Гусаковим і Хударями одне: вони скористались довірою людей, використали офіційний фасад (ФОП, благодійність, договори, фонди) і залишились безкарними.
Але в історії Анни Худар, яка також є засновницею кількох благодійних громадських організацій (зокрема, з 2016 по грудень 2021 була засновницею ВБФ “Янгол поруч”), набагато глибша загроза: її прикривав апарат ДПС України, через реальний доступ її чоловіка до всіх «внутрішніх можливостей».
Станіслав Миколайович Худар — фіскальний архітектор афери, до недавнього заступник начальника головного управління ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополь; до 2024 р. — керівник аналітичного управління ДПС, фахівець з виявлення фіктивних операцій, координатор антикризових податкових проєктів. Має зв’язки з впливовими посадовими особами в Одесі, Миколаєві та Києві, які сприяють впровадженню оборудок Хударів та мають за це певну винагороду. Роль Станіслава Хударя у схемі:
• Забезпечення невтручання в діяльність фірм дружини;
• Вивід з-під ризикованих контрагентів;
• Сприяння швидкому переоформленню юридичних осіб у межах пільгових КВЕДів.
«Це надійний податковий дах. Саме тому Анна працювала і працює спокійно. Її фірми проходили як “білі”, бо система їй дозволяла. А дозволяла тому, що її чоловік — частина системи», — стверджує аналітик.
Особливо цікаво, що Станіслав Худар давно відомий персонаж з так званої «мафії податківців», працював ще під час головування Сергія Верланова, що у 2019 році переробив під себе кримінальні схеми міністра Клименка часів Януковича.
Отже, небезпека для держави системна. Цей випадок не ізольований. Подібні «пари» — це мережа», де чиновник надає інструменти, а партнер — заробляє. І навпаки.
Фінансові піраміди, конвертаційні центри, фіктивне ПДВ, махінації з розмитненням та тендерами — все це працює лише тому, що в кожному кейсі є свій Станіслав Худар.
Афера Хударів — це не виняток. Це система, в якій податкові службовці не борються з шахрайством, а очолюють його. В якій державна інституція служить не закону, а особистому збагаченню.
Історії, як ця, — лише верхівка айсберга. Але викриття і тиск суспільства можуть зробити те, чого не зробила система: покласти край «інвесторам під прикриттям» у чиновницьких кабінетах.
Історія Анни та Станіслава Хударів набуває особливо тривожного відтінку через їхні ймовірні зв’язки з Росією. Ці зв’язки, виявлені у відкритих джерелах, вказують на можливу співпрацю їхніх компаній із російськими інтересами, що становить серйозну загрозу в умовах війни. Розглянемо детальніше: співпраця ТОВ «Трейдлім» із турецькою компанією та російською нафтою. За даними розслідувань, у 2023 році ТОВ «Трейдлім», власницею якого була Анна Худар, співпрацювало з турецькою компанією ScotFlensburg S.A. Ця компанія надала танкер для перевезення нафти Чорним морем із Новосибірського порту в Росії до турецького порту Martas у травні 2023 року. Цей факт викликає занепокоєння, адже перевезення російської нафти в обхід санкцій може свідчити про причетність до фінансування економіки країни-агресора. Поки немає прямих доказів, що Хударі отримували прибуток від цієї операції, сам факт співпраці з компанією, яка працює з російськими портами, ставить під сумнів їхню діяльність і потребує ретельного розслідування.
Ще одним тривожним елементом є роль Ніки Хуцішвілі, громадянина Грузії та Росії, зареєстрованого в окупованому Донецьку. Хуцішвілі, за даними джерел, є директором 44 українських юридичних осіб, частина з яких входить до групи компаній StellarStar, пов’язаної з Анною Худар. Його російське громадянство (паспорт РФ: 017IB13331, ІПН РФ: 930300436850) та зв’язки з окупованими територіями вказують на можливу координацію діяльності з російськими інтересами. Група StellarStar, до якої входять компанії, що імітують торгівлю пальним, олією та будматеріалами, використовується для створення фінансових пірамід, що лише поглиблює підозри щодо їхньої діяльності.
Згідно з інформацією, станом на серпень 2024 року в компанії AQSGroup, яка також пов’язана з мережею Хударів, працюють 7 російських та 2 білоруських трейдери. Це може свідчити про те, що бізнес-структури, контрольовані Хударями, залучають осіб із країн, які підтримують або не засуджують агресію Росії проти України. Така співпраця суперечить національним інтересам України, особливо в умовах війни, і може бути частиною ширшої схеми обходу санкцій або відмивання коштів.
За даними YouControl, станом на 2024 рік близько 40 тисяч українських компаній мають прямі чи опосередковані зв’язки з Росією, що підтверджує системний характер проблеми.
У випадку Хударів ці зв’язки виглядають не просто як бізнес-контакти, а як частина складної схеми, яка могла використовуватись для фінансування ворожої економіки. Платформа VKURSI також вказує на те, що компанії з російськими бенефіціарами в Україні отримали значні кошти від громадян, що лише підкреслює масштаб проблеми (зокрема, ТОВ «ТОР ОІЛ», на яку Худар Анна відправляла грошові кошти з компанії ФГ «Шмель» протягом 2024 року, також зареєстрована на загадкового громадянина рф Хуцішвілі).
Невже і тут потрібне втручання Президента, щоб правоохоронці почали діяти?!
Об этом во вторник, 24 сентября, сообщили «Українські Новини» со ссылкой на источник в налоговой. По данным журналистов, обыски проводятся в рамках расследования по незаконной конвертации денежных средств.
Правоохранители подозревают, что заместитель директора департамента по борьбе с отмыванием средств, начальник отдела аналитической работы и ведения баз данных ГФС Станислав Худар совместно с сотрудниками ГУ ГФС в Николаевской области, сотрудниками Николаевской таможни ГФС и другими причастный к организации группы предприятий по конвертации средств.
Криган подозревается в причастности к вышеуказанной преступной группировке.
В керівництві Державної фіскальної служби продовжують працювати на керівних посадах чиновники, що збагачувалися за рахунок незаконних схем
Чиновники, що покривали схему уникнення від оподаткування ряду компаній, а також відшкодуванню фіктивного ПДВ. Чиновники ДФС використовували своє службове становище для особистого збагачення.
1.Халковський Олександр — директор департаменту запобігання та виявлення корупції ДФС;
2.Шкурат Ігор — начальник департаменту внутрішньої безпеки ДФС,
3.Шепетін Ігор заступник начальника Головного управління внутрішньої безпеки ДФС;
4.Станіслав Худар — керівник відділу аналітичної роботи та ведення баз даних Департаменту боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом Державної фіскальної служби.
Керівники департаментів організували незаконну схему збагачення, забезпечуючи існування цієї схеми. Генеральною прокуратурою України розслідується кримінальне провадження, в якому встановлено ряд компаній, що займались протиправною діяльністю направлену на ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах. Прокурори вважають, що чиновники ДФС покривали членів злочинного угрупування яке займалося незаконною конвертацією грошей за допомогою зернових культур, що відправляються на експорт, а також створення фіктивного податкового кредиту.
Кожен з вищезгаданих чиновників ДФС відповідав за свій напрямок, забезпечуючи цим самим існування схеми. Старші партнери схеми: Халковський, Шепетін, Шкурат забезпечували протекцію на верхах та вирішення проблем з СБУ, а Худар безпосередньо контактував з виконавцями схеми. Зокрема Олександр Халковський відповідав за протидію корупції в фіскальній службі, але фактично очолив її. Раніше ЗМІ пов’язували Халковського з Власовим, саме вони завоювали довіру колишнього прем’єр-мінстра та його людини в податковій Мирослава Продана, «боротьбою» з контрабандою в зоні АТО. Як відомо, контрабанда в зоні АТО йде фурами, але її не могли помітити у фіскальній службі за часів Продана. Далі Халковський пішов по кар’єрній сходинці вгору, ставши заступником начальника Одеської митниці. Він там напряму працював з імпортерами. Саме в цей час підприємці скаржились на роботу Одеської митниці, що розмитнення контейнера займало мінімум два тижні. Журналісти писали про масштабні побори на Одеській митниці, так для прикладу розмитнення одного контейнеру могло коштувати 1500-2000 доларів, це вже враховані «інтереси» для всіх відомств: силовики, митники, прикордонники. Вже в кінці 2018 року Халковський знову пішов на підвищення, цього разу в Київ, під нього спеціально був створений департамент з питань запобігання та виявлення корупції. Але замість того, щоб боротись з корупцією, Халковський вирішив очолити корупцію.
Панорама котеджного містечка, де розташований будинок Олександра Халковського в селі Вишеньки поблизу Києва
Результатом такої діяльності в чиновника податкової Халковського з’явився елітний будинок в садовому товаристві «Острів» в селі Вишеньки поблизу Києва та земельна ділянка, із закритим в’їздом на територію та цілодобовою охороною. За оцінками експертів ринку нерухомості ціна такого будинку стартує від 200 тисяч доларів. Де міг заробити простий чиновник податкової служби такі кошти на нерухомість не відомо. Можна тільки здогадуватись, що це могли принести його схеми на державній службі.
Питання з правоохоронцями вирішувало керівництво департаменту внутрішньо безпеки ДФС. Головним завданням даного відділу потрібно виявляти посадові злочини, проте керівник департаменту Ігор Шепетін, а до цього його попередник Ігор Шкурат вирішили не викривати схему роботи їхніх колег, а взяли безпосередню участь в ній. Шкурат і Шепетін раніше працювали в СБУ, після чого перейшли на роботу в ДФС. Ігор Шкурат очолював Вінницьке управління СБУ. Проте коли головою ДФС став інший виходець з Вінниці Мирослав Продан, Шкурат теж переїжджає до Києва. Зв’язки з силовиками та керівництвом забезпечували існування конвертаційних центрів, які безпосередньо курував Станіслав Худар.
«Халковський, Шкурат, Шепетін, Худар покривали членів організованого злочинного угруповання, яке займалося незаконною конвертацією грошей за допомогою зернових культур, що відправляються на експорт, а також створення фіктивного податкового кредиту. Використовуючи службове становище, вирішували питання з розблокування податкових накладних. Зокрема Станіслав Худар давав безпосередньо вказівки членам ОЗГ з кадрових, фінансових та юридичних питань» – йдеться в рішенні суду.
З повідомлення випливає, що серед компаній, які брали участь в схемі, було ТОВ «Фермерське господарство «Нескінченний обрій». В судовому реєстрі зазначено, що компанія здійснювала прикриття незаконної діяльності пов`язаної з формування штучного податкового кредиту підприємствам реального сектору економіки, а також експорту сільськогосподарської продукції за межі митної території України по трьохстороннім договорам з підприємствами нерезидентами, які зареєстровані на офшорних, з порушенням митного та податкового законодавства України, що призвело до неповернення валютної виручки на територію України.
Станіслав Худар в декларації за 2017 рік в розділі фінансові зобов’язання вказав, що він позичив у ФГ «Нескінченний обрій» 2 800 000 гривень. В 2018 році він знову задекларував знову ту ж саму суму, тобто за календарний рік він нічого не виплатив компанії. Це може свідчити про дуже вигідні умови позики з боку компанії, яка підозрюється в ухиленні оподаткування. Очевидний конфлікт інтересів.
Витяг з декларації Станіслава Худара за 2018 рік
Фермерське господарство «Нескінченний обрій», в липні 2019 року змінила місце реєстрації на Київ (перед цим була в Миколаївській області, потім в Одеській). Компанія в Києві зареєстрована за адресою масової реєстрації компаній.
Дані аналітичної системи Youcontrol
Фермерське господарство «НЕСКІНЧЕННИЙ ОБРІЙ» знаходиться на податковому обліку в місті Києві та створене для транзиту «фіктивного податкового кредиту».
За період 2018 – 09.2019 господарством здійснено придбання соняшника на суму 58 324 800 грн та реалізовано на суму 58 880 000, але паралельно в цьому ж періоді здійснило експорт соняшника на суму 26 513 100 грн., у зв’язку з чим можна дійти висновку, що реалізація соняшника здійснювалась лише на папері без фактичної наявності товару.
Постачальником соняшнику для господарства «Нескінченний обрій» було «Торг Експо», що здійснював транзит «схемного податкового кредиту» створеного підприємством «Трейд Брок» код єдрпоу 38895528, шляхом підміни номенклатури придбаного та реалізованого товару, а саме придбання «Транспортні засоби в асортименті» та продажу «Насіння соняшника».
У всіх підприємствах задіяних в даній схемі – відсутні працівники та матеріальні активи для ведення операційної діяльності.
Схема транзиту фіктивного податкового кредиту компанією «Нескінченний обрій»
Підприємство АГРОСНАБТРЕЙД створене для транзиту «фіктивного податкового кредиту», а саме товару «КАС, нітроамофоска» для підприємств реального сектору економіки.
За 2018 – 09.2019 року було реалізовано товару на 20 839 200 грн.
Основними постачальниками «фіктивного податкового кредиту» були:
Робітників, приміщень та складів у даних підприємств не виявлено, що говорить про фіктивну господарську діяльність.
Схема створення фіктивного податкового кредиту компанією «Агроснабтрейд»
Підприємство ФГ КАЗКОВА ДОЛИНА створене для транзиту «фіктивного податкового кредиту», а саме товару «Кукурудза, насіння соняшника» для підприємств реального сектору економіки.
За 2018 – 09.2019 року було реалізовано товару на 91 629 600 грн.
Основними постачальниками «фіктивного податкового кредиту» були:
Ні працюючих, ні приміщень та складів у даних підприємств не виявлено.
Схема для транзиту «фіктивного податкового кредиту» ФГ «Казкова долина»
Підприємство ОПТИМА ГРУП ПІВДЕНЬ створене для транзиту «фіктивного податкового кредиту», а саме товару «КАС, нітроамофоска» для підприємств реального сектору економіки.
За 2018 – 09.2019 року було реалізовано товару на 21 954 000 грн.
Основними постачальниками «фіктивного податкового кредиту» були:
Ні працюючих, ні приміщень та складів у даних підприємств не виявлено.
Схема для транзиту «фіктивного податкового кредиту» «Оптима груп південь»
Всі вищеперераховані компанії фігурують в кримінальному провадженні, в ході досудового розслідування встановлено, що вони займались протиправною діяльністю направленою на ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, формування фіктивного податкового кредиту та поверненні ПДВ з бюджету. Компанії зареєстровані з місцем масової реєстрації компаній в Миколаєві, Одесі, Києві. Постійна зміна керівників компаній та власників, на балансі юридичних осіб нічого немає, працевлаштованих працівників теж немає, все це свідчить про фіктивний характер їхньої діяльності.
Внаслідок протизаконних дій ділків з фіскальної служби, бюджет щорічно не доотримував мільйони гривень. За оцінками експертів бюджет України внаслідок ухилення від оподаткування, існування «конвертаційних центрів» недоотримує 100-150 млрд. гривень щорічно. Оборот вищезазначеної схеми 1,2 млрд. гривень. Щорічний прибуток у 400 мільйонів гривень осідав в кишенях чиновників, що покривали схему .
Правоохоронні органи продовжують розслідувати кримінальне провадження проти чиновників Державної фіскальної служби, але чим це закінчиться невідомо. Незважаючи на підозру в зловживанні службовим становищем, вони продовжують займати свої посади. Хочеться вірити, що при новій владі, нам не доведеться довго чекати на тюремні вироки корупціонерам. Громадськість буде й надалі слідкувати за перебігом даної справи.
Урі Поліавич, ізраїльський бізнесмен із скромним юридичним минулим у Киргизстані, створив одну з найбільших нелегальних азартних мереж Європи. Його компанія Soft2Bet, зареєстрована на Кіпрі та Мальті, отримує престижні індустріальні нагороди, одночасно керуючи понад 140 забороненими азартними сайтами.
Але справжня влада Поліавича — в офшорах. Через Curaçao, Ангван, Маршаллові Острови та Дубій він контролює фінансові потоки, які оминають податки, санкції та судові рішення.
За офіційно блискучим фасадом Soft2Bet — компанії, що отримує престижні нагороди в ігровій індустрії — ховається мережа з понад 140 нелегальних азартних сайтів. Більшість із них заборонені в Європі, але це не заважає їм приносити мільйони.
Хто стоїть за схемою?
Засновник Soft2Bet, ізраїльський бізнесмен Урі Поліавич, створив складну систему офшорних компаній, щоб ухилятися від регулювання. Через фірми-оболонки на Кюрасао, такі як Rabidi та Araxio Development, він керував десятками казино, які брали гроші у гравців без ліцензій. Коли суди почали вимагати повернення коштів, ці компанії оголошували банкрутство, а активи вже були переведені в інші юрисдикції — на Маршаллові Острови, до Ангвана чи Дубію.
Як працює схема?
Soft2Bet не просто розробляє програмне забезпечення для азартних ігор — вона створює цілі казино “під ключ” для клієнтів, які потім опиняються в чорних списках регуляторів. Наприклад, Boomerang, який став офіційним партнером італійського футбольного клубу AC Milan, мав 17 мільйонів відвідувань за три місяці, незважаючи на заборону в Італії, Іспанії та Греції.
Маркетинг обманним шляхом
Казино з цієї мережі активно рекламувалися через афілійат-програми, навіть у країнах, де вони не мали ліцензій. Наприклад, MyEmpire Casino цілеспрямовано залучав гравців у Франції, Польщі та Угорщині, де він був під забороною.
Людські трагедії
За сухими цифрами ховаються зруйновані життя. Один німецький гравець втратив 400 000 євро, включаючи кредити та пенсійні накопичення. Інший, з Фінляндії, програв 120 000 євро під час пандемії і зізнається, що дев’ять із десяти днів думає про самогубство.
Rabidi NV та Araxio Development — дві головні фірми-оболонки на Кюрасао, через які Soft2Bet керувала казино.
Вони отримували ліцензії Curaçao, які не дозволяли легально працювати в Європі, але це нікого не зупиняло.
Коли суди (Німеччина, Австрія, Іспанія) починали вимагати повернення грошей гравцям або сплати штрафів, ці компанії штучно банкрутувалися.
Приклад:
У 2023 році німецький суд зобов’язав Rabidi повернути гравцю 245 000 євро (втрачені на Wazamba).
Але до моменту рішення суду активи вже були переведені на інші рахунки, а сама компанія — пуста оболонка.
Поліавич виводив мільйони через нерухомість на Кіпрі, у Празі та Софії.
Він купив апартаменти в Панамі за $475 000 на ім’я свого партнера, українця Дениса Бутка.
Його колекція авто (понад €1,3 млн) включає Mercedes G63 AMG, Porsche Cayenne та Lexus LX570.
Коли один сайт блокують (наприклад, Boomerang в Італії), він миттєво переїжджає на новий домен.
За останні 5 років мережа змінила понад 550 доменних імен.
Використовуються екзотичні юрисдикції: Ангван (Коморські острови), де ліцензія коштує $5 000 і не потребує аудиту.
Після розлучення він потрапив у залежність від Wazamba.
“VIP-менеджер” казино спеціально давав йому кредити, щоб він міг продовжувати грати.
В результаті — 9 позик, скасована пенсія, борги до кінця життя.
Під час пандемії він програв всі заощадження на House of Spades (один із сайтів Rabidi).
Коли спробував видалити акаунт, йому запропонували “бонус €50”, щоб повернутися.
“Я думаю про самогубство 9 днів із 10”, — зізнався він.
У 2024 році іспанський регулятор CNMV виявив, що сайти типу MyEmpire Casino використовували Twitch-стрімерів для залучення неповнолітніх.
Їхня тактика: безкоштовні ігрові “бонуси” у відеоіграх, які потім перетворювалися на реальні ставки.
Німеччина: Не публікує чорний список казино, тому 7 мільйонів німців щомісяця грають на заборонених сайтах.
Мальта & Кіпр: Дають ліцензії Soft2Bet, ігноруючи їхні зв’язки з нелегальними операціями.
Curaçao: Відмовляється співпрацювати з європейськими слідчими.
Boomerang (нелегальний в Італії) став офіційним спонсором AC Milan.
Campobet (не має ліцензій у Норвегії та Польщі) спонсорував Хокейну Лігу Чемпіонів.
У 2024 році міністр економіки Мальти особисто відкривав офіс Soft2Bet.
На азартних конференціях Поліавича представляють як “лідера індустрії”, а не організатора тіньової мережі.
ЄС не має єдиної політики щодо азартних ігор — кожна країна сама вирішує, як боротися з нелегалами.
Офшори залишаються безкарними — поки Curaçao та Ангван продають ліцензії, схеми працюватимуть.
Лобі азартної індустрії блокує жорсткі закони.
Доки гроші течуть, а регулятори дивляться іншим шляхом, Soft2Bet і подібні мережі продовжуватимуть руйнувати життя.
“Це не бізнес. Це організована злочинність під виглядом легального азарту.” — Бенедикт Кварх, юрист, RightNow Legal
